Переселенців та управління соцзахисту доводять до бунту?

Заступник Губернатора Луганської області з гуманітарних питань Ольга Лішик публічно заявила про абсурдність Постанови 365, яка стала ярмом для переселенці та управління соцзахисту.


Ось той самий пост Ольги Лішик:

"В Марківському районі відвідала управління соціального захисту, Пенсійного Фонду і відділення Ощадбанку, з метою перевірки оформлення документів і виплат переселенцям.
Напишу непопулярні, але реальні речі стосовно реалізації Постанови 365. В Луганській області зареєстровано 285 тисяч переселенців, з них 208 тисяч пенсіонерів. 
В Марківському районі основне населення складає біля 15800 осіб, а внутрішньопереміщених осіб на сьогодні зареєстровано 23842, з них 19641 пенсіонери. Кожного дня на реєстрацію/перереєстрацію прибуває від 50-150 людей. За місяць біля 2000. Такий же стан в Міловському, Біловодському, Станично-Луганському районах і в Сєвєродонецьку. Основний потік переселенців йде з Харківськоі області, Полтави,Києва. Та є й такі, що звертаються вперше і пенсію не отримували два роки. Люди, в основному, дуже похилого віку, на інвалідних колясках, є й на носилках. 
Коштує таке переоформлення грошей, часу, здоров'я, а іноді життя. Звісно, в основному люди не мешкають в районі, бо реально нема житлового фонду.
Отже, щоб оформити соціальні виплати (в основному пенсію) витрати складають від 2 до 2,5 тисяч гривень, в тому числі: проїзд, проживання, харчування. На цьому заробляють приватні особи. Величезна черга в кожній установі фіксується в списках, які ведуть відповідні (самовизначені) особи, які мають прямі зв'язки з перевізниками. В основному людей привозять автобусами. Оформлення документів займає від 3 до 6 днів. І весь цей час люди оплачують за проживання місцевим, які із задоволенням роблять на цьому бізнес (100-250 гривень за добу). Далі цікавіше. Людина є. Документи подала особисто. Через деякий час виходить комісія на перевірку за адресою, там господиня каже, що людина пішла в лікарню, чи ще кудись. Комісія вручає повідомлення. Через три дні ВПО з'являється до соцзахисту для підтвердження своєї персони. Чого це вартує? Господарю за підтвердження - 150-200 грн + знов 2000 грн. на проїзд, щоб з'явитись в установу. 
Тепер про роботу органів соцзахисту: в районі один соціальний працівник. Виходять на перевірку комісійно. Протяжність району дуже велика, траспорту нема. Далі, підготовка документів на комісію, а в цей час прийом 150 осіб в день. П'ятниця з ранку і до кінця дня - засідання комісії. А це біля 10 посадових осіб і цілий робочий день. І так по колу. Органи соціального захисту стають заручниками недосконалості законодавства, але нічого не поробиш. Ощадбанк в день обслуговує більше 70 осіб. Черга на оформлення до 3 днів в живій черзі + гаряча лінія. В Станиці Луганський, наприклад, черга в банкомат станом на 12.00 - 650 осіб за вчора + 450 на поточний день. Місцевим до банкомату фактично неможливо попасти.
Задіяний величезний ресур працівників, витрачається купа часу та бюджетних коштів на перевірку переселенців, друк повідомлень, рекомендованих листів, актів...переселенці, тим часом витрачають величезні кошти, щоб все це оформити і все одно проживають на окупованій територіі. 
Ця ситуація доведена ОБСЄ, міжнародним правовим організаціям та і власне розробнику цієі постанови! 
Продовжуємо наголошувати - пенсія - це гарантована державою виплата! Відокремте пенсію від умов переселення, а контроль зробіть через нововведені пенсійні картки і побачите, як статистична кількість переселенців зменшиться в геометричній прогресії. 
P.S. Поговорила з людьми про всі ці проблеми і незручності, про ситуацію в квазіреспубліці. Голод, нестача ліків, одежі, коштів на життя, безробіття, непотрібність і безвихідь. Просять повернути Україну, згадують як гарно жили. Питають, що треба зробити, щоб об'єднатись. Щоб ви розуміли, це пенсіонери, які мали інші погляди в свій час. Один чоловік почав розказувати, що у всьому винно США... На нього своі ж накинулись і майже не побили. 
Луганськ - це Украіна і, все ж таки, на нас чекають і ми хочемо повернути свою територію і головне людей!"

"Скільки ще Андрій Рева, Павло Розенко, Володимир Гройсман продовжуватимуть закривати очі на ті проблеми на місцях, які виникли через їх розпорядження? До бунту управлінь соц.захисту?" - задається питанням "Донбасс SOS".